Вікторія Цибуленко: «Були пропозиції з Європи, але я хотіла грати в Ужгороді»

Матч з румунським «Бая-Маре» був привабливим для закарпатського глядача не тільки можливістю вживу поспостерігати за грою одного з найкращих колективів чемпіонату Румунії, але й нарешті побачити у формі «Карпат» одну з найкращих гандболісток української Суперліги – Вікторії Цибуленко-Бежинець. Ця гандболістка народилася в Ужгороді і спортивну кар’єру починала саме в нашому колективі.

Проте спортивна кар’єра внесла корективи і вже років 10 Вікторія грала в різних клубах України та навіть Німеччини. Проте цього року вона нарешті повернулася. І почала дарувати нам свою яскраву гру, закинувши в першому ж матчі 6 голів.

Про свої перші дні в новому-старому клубі Вікторія погодилася розповісти нашому сайту.

-        Вікторія, вітаємо Вас з поверненням на історичну Батьківщину. Як все-таки, вдалося повернутися в ужгородські «Карпати»?

-        Я давно цього хотіла, проте в мене ще був контракт із криворізькою «Спартою» до літа 2013-го. Тим не менше, я змогла домовитися з керівництвом клубу і вони мене відпустили в Ужгород.

-        Мабуть, вас не хотіли відпускати?

-        Можливо. Просто тренер «Спарти» побачив, що в цій команді в мене вже не буде розвитку і краще піти в інший клуб. До того ж, в Кривому Розі зараз будується нова молода команда і треба дати їм шанс проявити себе. А в Ужгород колектив більш старший та досвідчений, до того ж, бореться за найвищі нагороди.

-        Вас не було в Ужгороді 10 років. Чимало

змінилося в колективі за цей час…

-        О, так. Гандбол з того часу став набагато швидшим та атлетичним. Це і показує гра «Карпат». Набагато покращилася і інфраструктура клуба в кращу сторону.

-        Як вас прийняли в команді?

-        Дуже дружелюбно. В «Карпатах» дуже хороша атмосфера  і це мені подобається.

-        Які цілі перед собою ставите в складі

нового колективу?

-        Хочу, щоб ми стали чемпіонами. Інакше і бути не може!

-        Зараз фактично всіх кращих гравців української Суперліги кличуть грати за кордон. У вас не було бажання повернутися в Європу?

-        Пропозицію були. Проте хотіла залишитися в Україні. І тут важливу роль і зіграла моя донька. Їй зараз 13 років – і я не хотіла її залишати. А в Ужгороді в неї є бабуся з дідусем, які завжди в усьому допоможуть. Тому вона переїхала зі мною і зараз готується піти в нову школу.

-        Спостерігаючи за вашою першою грою з «Бая-Маре» помітив, що наші вболівальники вас ще пам’ятають. Відчули цю підтримку?

-        Так, це було дуже приємно. Ще граючи в Кривому Розі, зрозуміла, що в Ужгороді найкращі вболівальники, які дуже цікавляться гандболом і постійно допомагають «Карпатам» вигравати.